ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
Цивільний захист (ЦЗ) – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Правовою основою ЦЗ є Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96- ВР, Закон України (ЗУ) "Кодекс цивільного захисту України" від 02.10.2012 № 5403-VI, ЗУ "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003 № 964- ІV, ЗУ "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16.03.2000 № 1550-ІІІ, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ, ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 №2245-ІІІ, ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 №39/95-ВР, ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 №4004-ХІІ, ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-ХІІ, ін. ЗУ, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Надзвичайна ситуація (НС) – обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Цивільний захист здійснюється з метою: реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в особливий період; подолання наслідків НС, у тому числі наслідків НС на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні принципи здійснення цивільного захисту: 1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності; 2) комплексного підходу до вирішення завдань ЦЗ; 3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян; 4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення НС; 5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби ЦЗ, аварійно- рятувальних служб; 6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан ЦЗ, крім обмежень, встановлених законом; 7) добровільності – у разі залучення громадян до здійснення заходів ЦЗ, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я; 8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань ЦЗ; 9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил ЦЗ за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та ін. невідкладних робіт.
